Високочутливі діти мають унікальну здатність глибоко сприймати навколишній світ, що може одночасно бути як даром, так і непростим випробуванням. Їхня особливість проявляється в емоційній наповненості, уважності до деталей та здатності до емпатії. Однак саме ці якості можуть призвести до труднощів у соціальній адаптації та взаємодії з оточуючими. За даними психолога Елейн Ейрон, частка надчутливих людей на планеті близько 15–20%, в інших джерелах ця цифра сягає 30%. Таким дітям можна допомогти розвивати свої сильні сторони. Сьогодні поринемо у правила створення безпечного та підтримуючого простору для їхнього благополучного розвитку.
Основні ознаки високої чутливості у дітей
Дітям, які мають високу чутливість, притаманні такі риси та особливості поведінки:
- Часто відчувають сильні емоції, як позитивні, і негативні. Вони можуть глибоко сумувати за ситуацією або яскраво відчувати радість.
- Більш чутливі до шуму, світла, текстури одягу, запахів та інших сенсорних стимулів. Легко відволікаються на побутові звуки чи відчувають дискомфорт від певних тканин. Гостро відчувають голод, холод, реагують на стимулятори.
- Демонструють сильне почуття емпатії до інших – здатні відчувати емоції оточуючих та реагувати на них.
- Відчувають тривогу чи страх у незнайомих ситуаціях і вважають за краще залишатися у звичній обстановці. Дбають про те, що про них подумають інші, бояться невдачі.
- Швидше реагують на стресові ситуації та повільніше відновлюються після них.
- Їх може сильно вибити з колії розлучення батьків, смерть близької людини, високі навчальні чи соціальні навантаження.
- Схильні до самовираження через мистецтво, музику та інші форми творчості. Потребують часу наодинці з собою для відновлення сил після інтенсивних взаємодій.
- Можуть помічати деталі, які інші ігнорують, та ставити багато запитань про навколишній світ. При цьому іноді повільно реагують на прохання чи запитання, тому що їм потрібно більше часу, щоб опрацювати інформацію та сформулювати відповідь.
- Іноді високочутливість проявляється фізичними симптомами, такими як головний біль, біль у животі або інші нездужання, які можуть бути пов’язані з емоційним станом.
Ці ознаки можуть змінюватись за інтенсивністю і виявлятися в різних ситуаціях.
Як виникає підвищена чутливість
У формування високої чутливості роблять внесок як уроджені, так і набуті причини.
Дослідження показують, що спадковість відіграє свою роль. Деякі діти від природи більш чутливі до навколишнього середовища, емоцій інших людей та зміни обстановки. Це з індивідуальними особливостями нервової системи: вона має нижчий поріг сприйняття довкілля і здатна до глибшої обробки фізичних, соціальних і емоційних стимулів.
Також на розвиток чутливості значуще впливають умови виховання та оточення. Діти, які перебувають у підтримуючій та турботливій атмосфері, часто виявляють велику емоційну чутливість та емпатію.
Як допомогти дитині: робота з високочутливими дітьми
Робота з високочутливими дітьми вимагає особливого підходу, адже вони більш вразливі, мають нестійку самооцінку, схильні до впливу медіа та соціальних мереж. Ось деякі психологічні підходи та методики, які можуть бути корисними:
- Створення атмосфери, у якій високий рівень чутливості визнається нормальним і цінується. Обговорення специфіки його особистості допоможе дитині зрозуміти свої емоції. Важливо разом з ним поступово вивчати стимули, що турбують, визначаючи, чого можна уникати, а з чим потрібно навчитися справлятися.
- Вивчення та розвиток сильних сторін особистості, чи то творчі здібності, уміння розуміти людей чи здатність до високоінтелектуальної праці.
- Тренування дисципліни та вироблення оптимального режиму дня. Як правило, такі діти швидше втомлюються, що потрібно враховувати щодо часу праці та відпочинку.
- Освоєння техніки управління емоціями, таких як глибоке дихання або медитація. Вони допомагають справлятися з надлишком почуттів та стресу.
- Навчання взаємодії з іншими дітьми з використанням рольових ігор та групових активностей. Слід розпочинати з невеликих груп чи одноразових зустрічей із новими людьми. Це дозволить дитині звикнути до взаємодії без зайвого стресу.
Якщо емоційні особливості починають впливати на повсякденне життя, зверніться до дитячого психолога чи психотерапевта. Фахівець допоможе усвідомити та змінити негативні реакції на стресові ситуації. Але слід розуміти, що тип нервової системи залишиться тим самим, тому дитину слід одразу навчати розуміти та приймати себе.
Більшість методів, які застосовуються для допомоги дітям з високою чутливістю, є простими у використанні. Психолог навчає батьків, як використовувати ці методи в домашніх умовах.
